Попри технічну обмеженість жанру бумер-шутерів, яка проявляється у використані 2D спрайтів у 3D іграх та коридорності тутешніх локацій, фанати та творці цих проєктів відчувають себе дуже бадьоро. Потік новинок не стихає, усі те й діло експериментують й дають фанатам щось свіже, але разом з тим класично динамічне та «м’ясне».

Бойовик у світі кіберпанку

Фактично Selaco починала як амбітний мод на рушії GZDOOM, маючи тоді навіть іншу назву. Але згодом команда зрозуміла, що їхнім планам тісно в рамках модифікації і вони мають зробити повноцінну гру. Наразі цей проєкт вважається одним із найбільш сучасних і технічно довершених, поміж створених на цьому рушії.

Історія розповість нам про солдатку, яка потрапила в карколомну халепу, рятуючи місто біженців від озброєних таємничих нападників після катастрофи на Землі. Гра неймовірно «смачна» візуально, все навколо виглядає таким, що так і хочеться роздивлятись. Сприяють цьому й вигадливі анімації та тутешня система руйнації об’єктів, що суттєво змінює локації після сутичок. Варто згадати й вдалий підбір фонових звуків, адже навіть банальне хрумкання тортом у Selaco звучить круто.

Боєва система зроблена не менш чудово. На мою думку, вона навіть динамічніша, ніж в DOOM, чого вдалося досягти додаванням підкатів, можливості визирати з-за рогу та системи руйнації окремих об’єктів. Вороги ж діють з розумом, тож інколи можуть зробити засідку, коли ви будете думати, що стрілянина вже позаду. Великі сутички ніби шалена вечірка, рухатись треба несамовито, а обʼєкти летять звідусіль.

Лавкрафт та нацистські окультисти

Більшість натхнених творчістю Говарда Філіппа Лафкрафт ігор — це горори, але його темні, криваві та містичні історії чудово підходять за основу й для шутерів. У всякому разі так вирішили творці потойбічної пригоди KVLT.

Іншим джерелом натхнення для творців була серія Necrovison. Хоча у їхній грі магія відіграє набагато більше значення, оскільки наш герой, Лазар — чорнокнижник. Тож з допомогою чар він відкриває невидимі звичному оку речі, бачить потойбічні стежки та захищається від куль демонічних ворогів.

І що важливо, це гарний приклад класичного бумер-шутеру: вороги агресивні, бридкі й зупиняти їх допомагає лише стара «добра» вогнепальна зброя. Тож навіть проживши поза півтисячоліття, герой не гребує тим, щоб «викосити» зграю ошалілих нацистів з кулемета.

Культ приємно відрізняється від інших ігор візуалом. Розробка ведеться на Unreal Engine, тож рівень технічного виконання локацій приємно дивує. Динамічне світло та відтінки зеленого сяйва додають горор атмосфери та таємничості світу гри.

Космічна феєрія кольорів 

MALA PETACA — яскрава та динамічна. Вона руйнує стереотип, що бумер-шутери це завжди щось темне і криваве з музичним супроводом важкого року.

Сюжет неймовірно простий: ми хлопець PETACA, який нічого не пам’ятає, але відчуває шалену лють і бажання знищити ворогів, що лиш підсилюється постійним головним болем. Можливо, перемігши усіх, він зможе щось згадати? Ігровий процес, за винятком бонусів, мало різниться від типових проєктів на GZDOOM. Рівні здебільшого коридорні, вороги нападають завжди по декілька, а в нас є багато різної зброї, щоб їх знищувати.

Яскравий лютий космос, численні прибульці та швидкий темп навряд вас злякають. От тільки, якщо ви не граєте на складності PETACA, де для смерті достатньо одного ушкодження.

Будні американського героя

Наша планета під загрозою, раса ящерів прибульців хоче перетворити наш дім на величезну криптовалютну майнінг ферму з допомогою лихої корпорації. Це початок абсурдної та сповненої кліше, але неймовірно веселої гри BRUTAL JOHN.

Найпростіше описати цей проєкт, сказавши що це повернення Duke Nukem. Для всіх, хто сумував за крутими пушками, поїданням гамбургерів для відновлення здоров’я, надміру сексуалізованими напарницями, безліччю жартів і пафосних фразочок, як з бойовиків 90-х — вітаю, ось нарешті ми свого дочекались.

Приємно зазначити, що поза тим BRUTAL JOHN добре зроблена в технічному плані. Рівні цікаво досліджувати заради «великодок», вороги не дурні і загалом ігровий процес не дає занудьгувати постійними сутичками та можливістю розносити навколишній світ. 

Ця гра відчувається рівно так, як і виглядає: яскравою надією для фанатів, що довгі роки чекали продовження улюбленої серії шутерів. Джон узяв усе найкраще з тих часів та адаптував відповідно до очікування сьогодення.

Дорожне шаленство!

MEATGRINDER це піксельно-полігальна відповідь на питання: якою б вийшла гра, що спробувала зʼєднати згадки про фільми «Шалений Макс» та «Адреналін»? Ми маємо швидкий м’ясний шутер від першої особи, де доведеться постійно рухатись, стрибаючи з одного місця на інше за допомогою батога в нозі. А ще час від часу вийде цією самою ногою лупцювати до смерті ворогів.

При першій спробі пробігтись (а інакше тут і не можна) грою, я не правильно оцінив той рівень екшену, який вона вимагає від гравця. Тож помер від того, що стояв на місці. Тут так не можна. Сутичка є сутичка — вона шалена, швидка і вимагає цього від гравця. 

Постійні вибухи, літаючі навколо кінцівки ворогів, безліч вогнепальної зброї та батіг, який є головною механікою правильного пересування. Саме з його поміччю слід підтягуватись до ворогів та на інші платформи, але водночас він залишається зброєю. Тож багато кривавої акробатики чекатиме на вас у цій грі.

Експериментальний ворожий світ

Автор Herald of Havoc бере звичні для ретро-шутерів ґеймплейні рішення, спрощує графіку до монохромної та ставить  акцент на розмаїтті у дизайні рівнів та зброї.

Проводячи нас історією безіменного головного героя, кожен рівень підкидуватиме щось нове. Ця гра трохи нагадує перші частини Серйозного Сема, але рівні більш вишукано заплутані. Ось ми в пустелі, посеред пірамід знищуємо скелетів, а ось уже посеред джунглів та на нас нападають ніндзя, охоронці палацу темних сил.

Гра перебуває в дочасному доступі, і нові рівні виходять поступово. Як стверджує сам розробник, йому близький холістичний підхід. Він має лише загальне бачення і вже під час проєктування з’являється розуміння, як буде виглядати фінальний результат. Тож кожне оновлення — це сюрприз для гравців і відповідь на питання, що чекати цього разу.

Сподіваюсь, ви знайшли гру собі до смаку. Цим текстом я мав на меті підкріпити думку, що  насправді бумер-шутери, як жанр, активно розвиваються. З’являється багато нових авторів та команд, що обирають нові ґеймплені та графічні рішення. Вони достатньо сміливі, щоб виходити за рамки або ж вигадувати свої розуміння класичних правил, адаптуючи їх до вимог сьогодення, і створюючи щось нове. Тож не слід ставитися до цих проєктів, як до чогось за замовчуванням застарілого. Вони мають чим дивувати.